24 лютого наше життя докорінно змінилося. Хтось лишився без домівки, хтось вимушено поїхав за кордон, хтось узяв зброю до рук, хтось почав волонтерити.
«Я, війна і пластикова граната» — цикл коротких історій про людей, які шукають способів адаптації до нової реальності. Кожен із них стоїть перед вибором: поїхати, або залишитися, боротися або переховуватись, рятувати себе чи допомогти ближньому.
Це історії з «тилу»: з глибин харківського метро, з блокпостів спальних районів столиці, з окупованих передмість, з телеграм-чатів та розмов із померлими. Це історії про любов і ревнощі, про турботу і безпомічність, про розгубленість і надію на те, що «у цьому новому світі, в якому ми опинилися, теж можна грати у футбол, їсти персики і посміхатися».