Представляет
Дар роду

Що таке дім? Де він? Де наше коріння? Який наш генетичний код? Ми шукаємо відповіді на ці питання через поєднання традиційної та сучасної культури, через поезію та пісні, через естетику краси та руху.

«Дар Роду» — музично-поетична фантазія за поезією Анастасії Матешко, яка була написана після початку повномасштабного вторгнення. Героїні нашої вистави — шість молодих українок, їхні життя, цінності, переживання втрати, болю, переосмислення цінностей, віднайдення сили, віри, любові, радості, пізнання свободи та повернення додому. 

Ця вистава для тих, хто достатньо сміливий, щоб стати співавтором історії, яку ескізно подають режисерки та акторки. Це ігровий театр, який більше нагадує містерію-дійство. Мені здається, саме така форма якнайкраще допомагає сконтактувати з емоційно складними та багатошаровими темами. Пластично-ритмічні етюди, метафоричні образи, музика як важливий елемент, десь утрування, десь контрапункт тексту та інтонації, дії - на противагу звичному буквалізму історії в буквальних декораціях, який заганяє мене в рамки режисерського бачення, та надмірній акторській виразності, яка останнім часом ріже око, ніби порушуючи мої кордони. До слова, тут актори теж утровано виразні, та вони тут не персонажі - оповідачі, фігури, і це сприймається як частина загального малюнку. Ця полегшена подорож історією дозволяє глядачеві самому обрати міру, наскільки він готовий впізнати там себе та свій досвід і відкрити серце власному болю. Особисто мені було дуже боляче. Резонансу з сьогоденням та простору для уяви додавали напівтемрява через аварійне вимкнення світла та живі ліхтарі в якості реквізиту. Радий, що НТП відкритий до експериментів і такої театральної форми зокрема.
Євген

Галерея

Купить билет
Февраль
25
Март
24